Перейти до основного вмісту

СПОРТ

Я не знаю чим і де завинив, але магнітом притягую до себе жінок-авантюристок. Це не є приводом для якоїсь показухи чи гордості. Просто я допускаю, що для них то є просто за челлендж, випробування і перевірку своїх жіночих «вмінь». Для них я постаю в ролі такого собі «ребуса», кубика-рубика, якого вони досі не мали. 

Жінки з досвідом, жінки з цікавими долями, жінки з живим інтересом до тебе: у їхніх попередніх іграх все було надто просто. А ви ніколи не хотіли перейти на рівень поскладніше у тому ремеслі, де відточили до найменших деталей свій «професіоналізм»? У мене таке бувало. Не завжди успішно — часто провалювався, але не жалів. 

Може бути, що я виявлюсь цілком правим у своїх судженнях і їхнє бажання «скласти» цей «кубик» — то є просто заради «галочки» у своєму «персональному» списку «трофеїв». І прихильники рівності зможуть полегшено зітхнути: не тільки чоловіки переслідують статистичні інтереси щодо відносин з «протилежним» табором барикад. Жага наживи й вдоволеності «від процесу» притаманна так само «слабшій» частині. 

А скільки хитрості, скільки запалу й настирності у таких «хижачках»! Вони не шкодують ані сил, ані часу, радикально вибудовуючи стратегію поведінки з тобою. 

На їхньому горизонті видніється ціль, той самий орієнтир, який вони обов'язково повинні здобути й для цього вони ладні на багато що. При цьому, у них завжди маються плани для можливого відступу — як підстраховка. Ось така безпрограшна у їх скромному розумінні «гра»: знаки уваги, постійна або ж часткова присутність, намагання здобути зоровий контакт і (куди ж без цього?) демонстрація себе. 

І чимсь такі жінки заворожують. Вони тебе заводять, як «Кавасакі» «з півоберту», розум паморочиться, кров закипає... І ти можеш бува собі дозволити переступити через себе, оскільки їхня безстрашність і свобода чарує, манить, але водночас лякає. Головне — тримати у тонусі пильність. 

Без почуттів пазли складаються у картинку і їхні мотивації набувають фарб та відтінків — це гра у стосункову рулетку. І тут може вилізти абсолютно будь-що. 

Скільки років ти спостерігав за людськими трагедіями й життєвими драмами недосімей-недобатьків-недокоханців-недопартнерів? Той весь перебіг їхнього «люблю» можна було описати хіба що лотерейними метафорами. А там — недовиховані діти, грандіозні скандали й поламане одне одному життя. Чи потрібно все це? 

Так, можливо я гіперболізую масштаби, але я вже давно вийшов з того віку, щоб «встрічаця» (бо хочеться). Можливо навпаки — і я помиляюсь у своїх судженнях. Але одне я знаю точно — в обох випадках (як показує практика) все закінчується досить банально і примітивно — розривом. 

А все тому, що якщо ти можеш контролювати емоції, етично й поважно ставитись до всього процесу і до самої жінки, поважати її прагнення, при цьому грати вповні свою роль у цій всій історії (типу жертви), але тримати постійний рівень дистанції — щоб гра проти тебе перетворилася у контрольований контрудар на всіх фронтах — у хід вступають емоції, образи й нерозуміння. 

Такі жінки ненавидять провали, тому що це б'є «по жіночому» самолюбству та самооцінці. У їхньому світі все прописано за порядком «все має бути по-моєму», тому що вони вольові (в першу чергу) персони, з характером, харизмою і вкрай стійким переконанням права на дію. 

«Людина — досвід» в активній фазі.

Наступне: ТУДИ    Попереднє: МУАССАНІТОВІ СМАРАГДИ
2018 > 2019 > 2020  

Популярні дописи з цього блогу

МИНУЛЕ

Позаду важкий день. Ти відкинув турботи, майже не думаєш про ті трабли на роботі, навчанні, з батьками... Ти закинув ноги на журнальний столик, увімкнув хороший фільм, який здатен розшевелити твою тонку саркастичну натуру. Щось в стилі Макдонаха. Зійде і вже старенький "Бійцівський клуб". Окуляри відбивають екранне світло, очі починає їсти невидимий ворог. Так і осліпнути скоро. Не дай, Боже. Щось під'їв. Зателефонували батьки. Шаблонні питання — шаблонні відповіді. Хоч за цими шаблонами й конфліктами ми знаємо, що любимо. Трохи злий. Сусіди вкотре проводять "Versus battle" під моїми дверима. Їх мала донька вже другу годину бовтається у ванній, та так бовтається, що я все те чую за метровою стіною. Невже не чули за економію в найбіднішій країні Європи? Сьогодні зрозумів, що не хочу дітей. Принаймні — чужих. Бісять. Ти ось так інколи відволікаєшся, повільно "повзеш" на цвинтар, ніщо не тривожить твоє тихе життя, як тут у двері стукає минуле. Його їдке с...
ЧИТАТИ

ЕСКАЛАЦІЯ

Я знаю, що з часом доведеться угомонити своє стремління рухатись вгору. Це мов мала дитина у супермаркеті, яка закочує істерики, бо їй всього хочеться і все треба. Бачили таке? Там я стою. Не знаю, коли цю невидиму пуповину доведеться обрізати, але це станеться. Рано чи пізно. Без ілюзій. Вогник у мені горить ще дужче, здається. Навіть у часи цієї вирішальної для кожного з нас колотнечі.  Знаю, чого хотів би досягнути і що хотів би зробити, але перед очима з'являється ширма із сумнівів. Мені важко планувати майбутнє тоді, коли у твій дім у будь-який момент може прилетіти російська ракета. Так само важко зупинити себе.  Рухаюсь драбиною, іноді переходжу на декілька сходинок одразу, але цей рух "ривками". Немає постійності. Немає усвідомлення, що я цим буду займатися вічно, віддамся повністю, тому що амбіції стали моїм вічним двигуном.  Чітко розумію, чого хочу, але шляхи обираю не найпростіші, дуже різні й нехарактерні для цих кроків. Так само маю усвідомлення, що рухатись...
ЧИТАТИ

ПРОЛІТ

Майже пролетіло літо.  Мов нерозірвана ракета, що з гуркотом влітає у столичну 17-поверхівку. Мов задовоз якогось стрьомного депутата, типу Ніколаєнка, який влітає у 17-річну дівчинку, збиваючи її на смерть. Мов рейтинг Трампа, який смачно і дуже рейтингово привселюдно відлизує відмороженому карлику десь на базі ВМС на Алясці. Знаю, про що ви подумали: знову фаталістичний висєр. Я зовсім трішки побалуюсь... Літо пролітає ще й тому, що тепер я у новому статусі – батьківському. Ночі недоспані не лише у дружини, але це приємні клопоти. Втома салатується з щастям. Одна лиш усмішка дочки і я забуваю про всі проблеми. Літо пролітає ще й тому, що тепер з дружиною ми стали ще ближчими. Разом з нею час летить швидко, тому більше цінуєш кожен момент. Більше розуміння, більше взаємодопомоги.    Літо пролітає ще й тому, що доводиться повертатись на неприємні маршрути. Коли обманюють люди, коли щось не виходить як того хотів. Я намагаюсь триматися рамок, але всюди може приле...
ЧИТАТИ

ПІД МИРНИМ НЕБОМ

У столиці обстріли стають хаотичнішими. Країна-терорист повертається до звичного ремесла, кількість жертв між цивільних більшає.  Своїх дівчаток відвіз до Житомира – подалі від цих "дискотек" без оголошення повітряних тривог. Маленька ще не розуміє до кінця, що відбувається, але вже став свідком того як вона у напівсонному стані здригається через неодноразові вибухи балістики. Моя дівчинка не повинна потерпати від того, дружина не повинна боятися. А ти, наче як і голова сімʼї, наче як маєш захистити, а не зміг би на 100%, як би не старався. Тому що є речі, на які ти не можеш вплинути і які не можеш передбачити. Відвіз – там добре: бабуся бавиться з малечею, тітка з дядьком теж "відпочивають" поруч, дитинка гуляє широким двором, дивиться на пташок і природу, рве квіточки і пізнає цей широкий світ.  З одного боку спокійніше, з іншого – відчуваю внутрішню пустку з розміром в чорну дірку. Ще навіть тижня не минуло, а мені критично не вистачає бодай обіймів дружини, а та...
ЧИТАТИ

ПРО ДОБРО І ЗЛО

Після народження дочки я почав значно агресивніше реагувати на деякі речі. Зокрема на згадки у ЗМІ щодо насильства над дітьми. Я буває йду вулицею і бачу деяких дітей з батьками: вони настільки безневинні і беззахисні, настільки тендітні і вразливі, що в голові промаймає лише одне питання: це яким нелюдом потрібно бути, що бодай спробувати таку крихітку скривдити? Розгублені, налякані, використані і які абсолютно нічого не розуміли, нікому ні про що не говорили, тому що просто боялися. Не розуміли, чому світ такий жорстокий, чому з ними роблять те, що зробили, чому люди такі хворі... Мене спочатку просто коробило, потім злило і наповнювало ненавистю бодай лише думка про те, що десь у цьому довбанутому світі є дегенерати, які собі дозволяють знущатись над дітьми. І не просто знущатись, а цілеспрямовано глумитись і використовувати. Але відверто шокувала і розірвала мене історія про паралілімпійську чемпіонку Оксану Мастерс, яка народилася з деякими вадами через наслідки ЧАЕС, була кинута...
ЧИТАТИ

КРИВАВІ ЛІТЕРИ

Війна викарбовується кривавими літерами. Вона рутинізувалася, сприймається як щось нормальне. І вже нові звістки про те, що хтось загинув десь на Сході не сприймаються так емоційно. Емпатія притуплюється і розбивається об втому від постійного стресу. Немов тебе щодень хтось катує одними і тими ж методами, а ти вже змучився щодень повторювати одне і те ж "не винен" і десь мимоволі підламуєшся. Час підмиває твої фундаментальні світоглядні одиниці й споруда починає свій довільний рух. Дивно, що, здавалось, така міцна й важка життєва конструкція здатна "схлопнутись" як паперовий будинок від крилатої ракети "Онікс". А на папері – буденні історії життя людини під час війни, що прописані скупими рядками з літер, які кровоточать. Все більше і більше тих серед нас, які пішли на фронт. Все більше і більше друзів та знайомих там. Все більше і більше звісток про "200". Все більше і більше це здається дуже поганим сном. Сном, який ти вже якось бачив, здригавс...
ЧИТАТИ

Я І ВІЙНА

Війна триває. У країні хвилями триває мобілізація. Ворогів так багато і плани на відвоювання всіх територій настільки ствердні, що доводиться поповнювати військо новими захисниками, які уже не внутрішнім поривом, а вимушено боронитимуть ваші та наші домівки від концентрованого зла. Психологія ухилянта зрозуміла: можна знайти зручне виправдання, щоб не йти воювати. А можна просто сказати правду самому собі й звільнитися від ланцюгів скупої брехні, якою прагнеш вибілитися перед тими, хто вже пішов на фронт. Насправді у визнанні боязні перед смертю немає нічого постидного. "Бахмутська м'ясорубка" нівелювала не одну тисячу життів і перспектива стати ще одним дерев'яним хрестом на могилі – не дуже живить бажання. Війна охоплює океаном доль, які закривають своїми тілами кулі та осколки, що летять звідусіль у беззахисні душі людей, у їхні будинки і їхнє життя. Війна безжально увімкнула калькулятор, цинічно додаючи нові й нові значення до загиблих героїв і нікчемних злочинців...
ЧИТАТИ

САМОПРЕЗЕНТАЦІЯ

Дивишся на все, що відбувається навколо і поволі розумієш, що ми понад 33 роки займались тим, що презентували себе світу. Це як було перше знайомство – непевне і доволі важке, повне стереотипних уявлень, хибних надій і дурних думок. Ми доводили усім і кожному, у всіх закутках, що ми спроможні. Що ми не пасинки алкоголізованого дядька у вушанці і тєльніку, який любив з бодуна почитати пушкіна, помєтєлити дружину на кухні й послухати висоцького "вдрабадан". Що ми не тупе бидло, якого потрібно боятись і яке своїм заразним хворим розумом може продукувати лише людожерські ідеї. Не без проблем. Не без нашої дурості і недалекоглядності, м'якотілості й наївності. Але це самопрезентація зайняла купу часу, мільйони скалічених доль і ще більше вбитих, заморених голодами, запроторених до сибірів і колим. І ще скільки загине? Альтернатива завжди гірша. Іншого шляху немає. Тому що життя, яким би воно не було, завжди дуже просто може перетворитися на одне-суцільне пекло, тому що любител...
ЧИТАТИ

ЩОСЬ БІЛЬШЕ, НІЖ ПРОСТО "Я"

Настає момент, коли є "щось трохи більше", чим просто "я". Ми наче дві віддалені планети з різних систем, які ніколи й ніде не мали перетинатися своїми орбітами й були вимушені просто рухатися далі міжгалактичними просторами свого життя. Одного разу ми повіддаль зустрілися. Ну як зустрілися? Мимобіжно пролетіли, махнувши вслід рукою, продовжуючи свій поступовий рух далі. Тоді — "не судилося".  Однак якась космічна сила реверсувала всі ті міжзоряні кілометри, ніби надаючи іще один шанс. Й ми знову побачили одне одного на своїх колишніх маршрутах: цього разу точно вже розуміючи, що іншої нагоди знайтись у цьому буремно-хаотичному всесвіті більше не буде. Всі мислимі й немислимі міжгалактичні закони канули в лету, світи завмерли в очікуванні чи то бува, нищівного вибуху, чи то гармонічного поєднання матерій.  У результаті — енергія та світло почали розривати космічну темінь і ми змогли віднайти нову орбіту, якою рухалися міжзоряними маршрутами вже не поодинці...
ЧИТАТИ

2021

Я у човні. Гребу, щосили та намагаюсь не думати: скільки там ще лишилось? Опустив голову і просто чекаю. Зірвавсь, не витримав — порвав кільця на руках і ногах — вирвавсь. Після цього відпочив, набрався сил, хоч і вислухав багато шуму. Цінний досвід, гарний час, але Джанго потрібно летіти. Знайшов новий щабель — кручу далі життя педалі. Я стараюсь. Спочатку важко, далі простіше: мабуть, так і відразу хотів. Не те що рабом на галері веслом махати — тут більше ногами. Але вже не голодний — наситивсь, від'їв боки й тепер вже не так цікаво бути в комфорті. Ох, так! Зона комфорту. Я любив її. Любив цілком і з запаленою душею, пристрасно і з болем. Я себе накрутив, що лиш вона сидітиме сумна й вбиратиме як вино весь негатив і надлишковість із думки та тіла. І я полишив її. Полишив, як погану машину. Ну як лишив? Мені допомогли лишити. Я майже не пручався. Так буде правильно. Новий щабель: лізу високо, як тільки міг у думці. Згадується 2016 рік, Говерла: здавалось, доліз до вершини, але ж...
ЧИТАТИ