Після народження дочки я почав значно агресивніше реагувати на деякі речі. Зокрема на згадки у ЗМІ щодо насильства над дітьми. Я буває йду вулицею і бачу деяких дітей з батьками: вони настільки безневинні і беззахисні, настільки тендітні і вразливі, що в голові промаймає лише одне питання: це яким нелюдом потрібно бути, що бодай спробувати таку крихітку скривдити?
Розгублені, налякані, використані і які абсолютно нічого не розуміли, нікому ні про що не говорили, тому що просто боялися. Не розуміли, чому світ такий жорстокий, чому з ними роблять те, що зробили, чому люди такі хворі...
Мене спочатку просто коробило, потім злило і наповнювало ненавистю бодай лише думка про те, що десь у цьому довбанутому світі є дегенерати, які собі дозволяють знущатись над дітьми. І не просто знущатись, а цілеспрямовано глумитись і використовувати.
Але відверто шокувала і розірвала мене історія про паралілімпійську чемпіонку Оксану Мастерс, яка народилася з деякими вадами через наслідки ЧАЕС, була кинута батьками через свої природні "особливості" і яка пережила просто таки пекло в будинку-інтернаті в Ізяславі.
І це лише одна історія, про яку ми знаємо через її сміливість розповісти про це.
А скільки таких історій замовчувані, скільки покалічених і знівечених доль, скільки болю, сліз і пекла було в житті для багатьох дітей? Скільки таких дітей продовжують жити серед нас з тими всіма психоемоційними і фізичними травмами? Скільком це поламало життєвий шлях і намагання бодай хоча б якось налагодити своє особисте життя?
А нещодавно мені мов "за алгоритмами інстаграму" в ютубі викинуло трьохсерійну документалку про розслідування злочинів педофілів у даркнеті. Десь у глибині душі я ще більше зневірився у людях. Не те, що я їх ідеалізував до того, але завжди сподівався вірити у їхню "кращу сторону".
Як жаль, що добро і зло безальтернативно – сусіди, які приречені співіснувати і толерувати одне одного. Схоже на ситуацію з пристойною сімʼєю, яка мовчки співіснує з сімʼєю алкоголіків, в якій панує насильство, крик і провали у свідомості. Одні намагаються жити нормально – інші творять пекло для себе і оточуючих.
Люди – чудові і водночас огидні створіння.