Останнім часом я часто почав думати про батьківство. Зараз мені здається, що я відкрив для себе нову істину у цьому питанні. Так, мені вже незабаром "стукне" 31, й вже вік наче вимагає подумати про це, проте ставлення змінилося. Це факт. Мабуть докорінно.
Ні, справа не в тому, що я старішаю. Просто все частіше і частіше батьки починають підбивати нас до дії, позаяк їхнього часу не меншає – вони ще хотіли б побачити наше батьківство, осягнути спадкову частинку себе й передати всю любов та знання у пам'ять про себе, як про хороших дідусів та бабусь.
А ми що? Ми не сумніваємось. Але поки знаходимо дуже логічні відмовки. Так, ми не проти перейти на новий рівень, однак... війна (зі всіма витікаючими – ракетні обстріли, шахеди, тривоги), потрібно в медичному плані всеціло перевіритись, здобути фінансову подушку, обдумати все, розпланувати.
Такі реалії 21-го століття: ми всі наче намагаємося грати у стратегів, передбачаючи сценарії майбутнього. Хтось намагається перемогти на полі бою в ролі стратега, а хтось стратегічно формує прогнози політичної, військової, економічно ситуації, а на найнижчому рівні – ти банально сидиш і плануєш формат батьківства. Соціальна математика і не більше.
То чи готовий я? Цілком. Чи знайшов я ту єдину жінку, яка стане найкращою матір'ю для наших дітей, чи впевнений я у ній? Цілком. Тепер справа за малим, як здавалося.
Моя двоюрідна сестра має доньку – мою похресницю. Не так давно з'ясувалося, що вони з її чоловіком чекають на другу дитину. Буде хлопчик. Радість батьківства стала надбудовою. Тепер ти замислюєшся над тим, як це втамує егоїзм доньки, як це соціалізує і врівноважить твою сім'ю, як це навчить всіх нової відповідальності і які відкриває для всіх нас перспективи. Та і куму, як людині, яка сповідує порядки справжнього чоловіка, вкрай важливо зростити спадкоємця.
Зізнаюсь, я не очікував такої новини, але з того дуже зрадів, бо розумів, що так мало б бути. Це має свою поступальну логіку. І мене дуже тішить, що наша велика родина поповниться ще одним достойним громадянином. У нас інших не буває, на щастя. Лише достойні і добрі.
Але були й інші відчуття. Я відверто і по-доброму заздрив. Тому що моя математика не вкладається у логіку природнього, неспланованого до деталей батьківства й творення результатів любові вищого рівня. Складність у тому, що ми з дружиною плануємо не одну дитину, а тому тягнути з цим не дуже можна.
Повертаючись до початку: так а що з переосмисленням?
Справа у тому, що я збагнув істинну роль дитини в егоїстичному сприйнятті кожної людини, яка живе на цім світі. Ти не просто даєш нове життя, ти не просто зрощуєш нового громадянина, нового вчителя чи президента, нового сина чи нову дочку, а ти унеможливлюєш повне забуття себе в тяглості історії.
Зараз, поки ви живі, вам важливі речі навколо, захоплення, заняття, враження, спілкування. Але коли ви помираєте, ці буденні лічільники "обнуляються". Вони стають настільки ж непотрібними, як і пусті спроби обдурити час, смерть, нормальний плин життя. А ось якщо ви залишите по собі дитину, яка збереже про вас добру пам'ять, яку ви виростите як гарну людину, яка нестиме ваше добро і світло іншим, нестиме з собою частку себе – тоді це здобуває гігантського масштабу сенс.
Всі ми дуже невічні і живемо вкрай мало за мірками історії, але своїми вчинками та діями, своїм "спадком" й досягненнями ми формуємо підґрунтя для наших дітей, які на наших помилках, на нашому досвіді й на нашій філософії збудують свої окремі життя – кардинально інші, але з вкрапленням вас самих.
Можливо вам не судилося побачити їхньої старості, їхнього фіналу і досягнень, але ви будете певні, що цю життєву естафету ви передаєте частинці себе.
листопада 03, 2024 – МЕМЕНТО
вересня 08, 2024 – ЕМОЦІЙНИЙ БРУДтравня 12, 2024 – НІЧНЕ ПРОЗРІННЯ
квітня 13, 2024 – ЧАСТИНКИ
квітня 06, 2024 – СОЛДАТСЬКІ ДОРОГИ